Історія винаходу лічильника банкнот
Лічильник банкнот – функціональний та зручний технічний засіб, який дозволяє економити час та людські ресурси завдячуючи високій швидкості перерахунку. Він здатний автоматично перевіряти купюри на справжність за допомогою різних типів вбудованих детекторів, сортувати валюту, визначати її номінал та підсумовувати, а також дозволяє фасувати купюри в заданій кількості, що критично важливо для дрібного та великого бізнесу, банків, магазинів та пунктів обміну готівкової валюти. Як з'явився цей пристрій - історія винаходу лічильника банкнот.
Лічильники банкнот – історія і як вони з'явилися?
Перший апарат, який був призначений для автоматичного підрахунку паперових коштів, був представлений близько ста років тому, у 1920-х роках, у Сполучених Штатах Америки. Цей механічний пристрій випускався компанією Federal Bill Counter Company з Вашингтона, округ Колумбія, і призначався для єдиного клієнта - Федерального резервного банку.
Навіть попри можливі помилки, перша модель автоматичного лічильника банкнот значно перевершувала показники якості та швидкості роботи касирів. Після перерахунку конкретної партії машина зупиняла свою роботу, що дозволяло оператору вставити в бокс дерев'яний роздільник, відзначаючи різні партії готівкових коштів.
Після появи першого прототипу лічильника банкнот на комерційному ринку технологія швидко здобула популярність і знайшла своїх шанувальників. Багато компаній пропонували свої варіанти лічильників, які відрізнялися за розмірами та показниками ефективності, але справжнім проривом, що заклав основу для появи сучасних пристроїв, стала електронна технологія підрахунку купюр, запропонована компанією Tokyo Calculating Machine Works, Японія, 1962 року. Вона швидко завоювала світовий ринок завдяки вищій швидкості та точності, використанню вбудованих датчиків та оновленій структурі подачі купюр.
У 1981 році на ринку була представлена перша модель лічильника з вбудованим комп'ютером - апарат REI High-Speed міг здійснювати перерахунок зі швидкістю до 72 тисяч купюр за годину. Крім того, нова модель усунула необхідність ручного сортування. Апарат «REI High-Speed» міг не тільки самостійно сортувати валюти за їх номіналом, але й мав вбудований детектор, можливість самостійно відбраковувати та відокремлювати фальшиві купюри з партії від справжніх грошових знаків.
Перші електронні моделі лічильників купюр були роликовими. Ця технологія ґрунтувалася на використанні системи обертових роликів для захоплення, транспортування та підрахунку банкнот. Банкнота, що проходила по внутрішньому механізму, переривала світловий промінь, а електронний датчик підраховував кількість таких переривань.
Апарат для підрахунку моделі REI High-Speed був першим пристроєм вакуумного типу. Вакуумний лічильник купюр підраховує банкноти за допомогою вакуумних головок, захоплюючи їх за куток корінця. Така конструкція лічильника забезпечує тиху роботу, високу точність та дбайливе поводження з грошима, на відміну від роликових лічильників, і часто використовується у банках та великих фінансових організаціях.
Сучасні моделі лічильників для визначення справжності банкнот використовують у своїй конструкції наступні типи детекторів:
- ультрафіолетові – спеціальні ультрафіолетові лампи виявляють наявність або відсутність флуоресцентних міток на купюрах. Справжній грошовий папір не світиться, а мітки яскраві, на відміну підробок;
- інфрачервоні – сканують в інфрачервоному випромінюванні наявність та правильне розташування спеціальних метамерних фарб, невидимих у звичайному світлі;
- магнітні – перевіряють наявність на банкноті магнітних міток;
- оптичні – перевіряють розміри та оптичну щільність купюри, порівнюючи їх із еталонними показниками.
